Штучний супутник (супутники) мають широке застосування у військовій і цивільних сферах. Військові використовують їх для розвідки, а вченим- дослідникам вони потрібні для спостереження за планетами з метою їхнього вивчення. За допомогою цих космічних апаратів – зондів – були створені карти зоряного неба й поверхонь планет, а також зроблені світлини різноманітних небесних тіл. Ще існують супутники зв’язку. Вони забезпечують людей телебаченням, мобільним зв’язком та супутниковим інтернетом. А ось навігаційні супутники служать для визначення місцеперебування будь-якого об’єкта на планеті. Крім того, супутники постійно використовують у метеорології для збору даних про погоду.
Штучний супутник
– це побудований людиною апарат, запущений на орбіту будь-якого небесного тіла.
Зміст
Типи штучних супутників Землі
Типи штучних супутників Землі заведено класифікувати за висотою орбіти (відстань від штучного супутника до Землі), від якої безпосередньо залежить зона охоплення (покриття) та особливості руху навколо планети. Під час проєктування космічних апаратів враховують їхнє цільове призначення, дані та спектр виконуваних ними функцій, а також вартість, зону охоплення та доцільність використання різних висот.
Як правило, після запуску космічний апарат виходить на одну з кількох заздалегідь заданих орбіт навколо Землі, тобто штучний супутник рухається навколо землі по коловій орбіті. Утім, у деяких випадках ШСЗ може здійснювати міжпланетну подорож, слідуючи траєкторією навколо Сонця, допоки не досягне кінцевого пункту призначення.
Розрізняють п’ять основних висот, на яких штучні супутники обертаються навколо Землі:
- низька навколоземна орбіта (LEO);
- середня навколоземна орбіта (MEO);
- геостаціонарна орбіта (GEO);
- сонячно-синхронна орбіта (SSO);
- геостаціонарна перехідна орбіта (GTO).
Ранні супутники оснащувалися хімічними акумуляторами. Але невдовзі інженери почали використовувати сонячні батареї. Зараз майже всі космічні апарати оснащені ними.
Як довго може працювати супутник?
Все залежить від його орбіти, призначення та кількості палива на борту. Але загалом сучасні супутники відрізняються високим рівнем надійності. Найчастіше їхню експлуатацію доводиться припинити не через відмови обладнання, а через вичерпання запасів палива, необхідного для утримання робочої орбіти. Саме тому багато компаній зараз працюють над створенням спеціалізованих космічних заправників, здатних продовжити термін служби старих апаратів.
Коли супутники припиняють роботу вони стають космічним сміттям, що створює потенційну небезпеку для інших космічних апаратів. Це не так страшно щодо супутників на низьких орбітах, бо згодом вони згорять в атмосфері. Однак, якщо йдеться про апарати на високих орбітах, все значно ускладнюється.
У випадку з геостаціонарною орбітою чинні правила наказують супутниковим операторам після завершення терміну експлуатації відводити старі апарати на більш високу орбіту (вона називається орбітою поховання), де вони не будуть створювати загрози для своїх сусідів.