Полярне сяйво – неймовірне природне явище! ✨
Вражаючі кольори та магія неба!
Полярне сяйво, ще називають північне сяйво – це оптичне явище світіння верхніх шарів атмосфери, яке швидко змінюється. Воно виникає під впливом потоків заряджених частинок, які магнітне поле Землі спрямовує до полюсів та завдяки їх взаємодії з протонами і електронами сонячного вітру.
Тобто, сяйво є результатом Сонячного випромінювання, точніше, високоенергетичних заряджених частинок, що викидаються Сонцем в космос. Ці частинки подорожують через простір і взаємодіють з магнітним полем Землі. Якщо частинки входять у земну атмосферу в районі полярних областей, вони взаємодіють з газами в атмосфері, що призводить до випромінювання світла різних кольорів – саме це ми бачимо як полярне сяйво.
Причиною виникнення полярного сяйва на нижчих широтах, ніж зазвичай, можуть стати магнітні бурі. Вони викликані викидами корональної маси з Сонця. Це пов’язано із занадто великими, вибуховими викидами плазми і магнітних полів з сонячної корони. Вони здатні створювати збурення в магнітному полі Землі. Ці збурення, своєю чергою, можуть спричинити полярне сяйво.
Окрім магнітних бур, які викликані викидами корональної маси з Сонця, причиною виникнення полярного сяйва також можуть бути ядерні вибухи в космічному просторі.
Чому полярне сяйво саме такого кольору?
Кольори полярного сяйва визначаються типами газів в земній атмосфері, з якими взаємодіють заряджені частинки. Коли частинки досягають рівня 400-100 км над рівнем моря, вони збуджують атоми азоту і кисню і небо змінює колір. Яким він буде залежить від висоти та складу атмосфери. Зелений колір – найпоширеніший, його створює взаємодія з атомами кисню на висоті близько 100-150 кілометрів. Червоний колір, який бачиться рідше, виникає вище в атмосфері, на висоті близько 200-300 кілометрів. Взаємодія з атомами азоту може створити синій або фіолетовий колір.
Сонце не випромінює заряджені частинки постійно однаково. Воно має циклічні періоди підвищеної активності. Відомі як сонячні максимуми, які відбуваються приблизно кожні 11 років. В ці часи відбувається більше сонячних вибухів та викидів маси корони. Це призводить до збільшення кількості заряджених частинок, що досягають Землі. Це, у свою чергу, призводить до більшої активності полярного сяйва.
Полярне сяйво найчастіше спостерігається в полярних регіонах. Воно може бути помічено і далі від полюсів під час сильних геомагнітних бур, спричинених інтенсивними сонячними викидами. Найкращі місця для спостереження за полярним сяйвом – це північні країни. Це такі як Норвегія, Швеція, Фінляндія, Ісландія, а також країни південного полюсу, наприклад Антарктида.
Прогноз геомагнітних бурь
Вчені намагаються передбачити це явище. Вони спостерігають за сонцем, погодою, будують прогноз геомагнітних бурь. Але так і не винайшли стовідсоткового рішення.
Полярне сяйво залежить не від сезону, а від сонячних бурь. Воно може бути навіть влітку. Для спостереження даного явища найкращими вважаються місяці з вересня по березень. Найяскравіше небо палає з опівночі до 3 години ночі, вдень сяйво перекриває сонячне світло.
Полярне сяйво — явище, характерне не лише для Землі. Наявність у планети атмосфери та магнітного поля — достатня умова для виникнення цього явища. Так, наприклад, полярні сяйва вже зафіксовані на Юпітері та на Сатурні. У Юпітера полярне сяйво в тисячу разів сильніше. А ось Меркурію не пощастило. Він не має власної атмосфери і зарядженим часточкам немає з чим взаємодіяти.
Полярне сяйво має особливе місце в культурі та фольклорі багатьох народів, що проживають у полярних регіонах. Воно вважалося духами предків у культурі інуїтів. Вважалось знаком війни у міфології скандинавських народів. У культурі маорі було вважено вогняними лебедями, що літають у небі. Вікінги вірили, що полярне сяйво – це блиск небесного палацу, куди потрапляли загиблі в бою воїни. Ісландці думали, що на небі танцюють ельфи.