Народження зорі.
Народження зорі. Зоря — самосвітний космічний об’єкт, у надрах якого ефективно відбуваються (або відбувалися) термоядерні реакції з виділенням енергії.
В космосі наша галактика Чумацький шлях налічує мільярди зір – великих газових куль, що випромінюють тепло та світло. Ці небесні тіла зароджуються в гігантських холодних хмарах – зоряних колисках.
Коли усередині такої хмари виникає гравітація, під дією якої формується центр тяжіння, туди поступово стягуються частинки пилу та газу й потім за кілька тисяч або мільйонів років утворюють щільну кулю – протозорю.
Процес стиснення супроводжується сильним нагріванням газу, особливу в центральній частині кулі, де формується гаряче ядро. Коли воно нагрівається до температури в 10-20 млн К, починається реакція горіння водню – одного з газів у складі протозорі. Унаслідок його горіння відбувається виділення великої кількості теплової і світлової енергії. Тиск усередині небесного тіла збільшується, через що стиснення протозорі припиняється.
Розпечена куля починає випромінювати світло – так народжується молода зоря. А з речовини, що залишилася в навколозоряному диску після її формування, можуть утворити планети, як це сталося з Сонячною системою.
Всі зірки живуть і вмирають по-різному, що залежить від маси об’єкта. Одні, найбільш великі, вибухають сліпучою надновою, поширюючи на трильйони кілометрів в космічний простір будівельний матеріал для інших зірок і планет. Деякі, менш великі об’єкти, залишають після своєї загибелі так звану планетарну туманність – величезний обертовий диск плазми і пилу. А найменші зірки тихо згасають, перетворюючись на холодний і тьмяний об’єкт розміром не більше Землі. При невеликому обсязі білі карлики мають неймовірно високу щільність.