У кожного є якісь страхи. Хтось боїться висоти, інший — змій, хтось ще — темряви або грози. Здається, звично, так? Але існує окремий світ фобій, про які важко говорити без здивування. Навіть без посмішки. А іноді — без суму. Такі страхи здаються дивними, неймовірними, ніби жартом. Але ж ні — це справжні психологічні явища, які мають реальний вплив на життя людей. От саме про такі найдивніші фобії і поговоримо далі. Не сухо. Не нудно. А так, щоб було трохи дивно, трохи кумедно, але й трохи моторошно.
- 1 Що таке фобія: трохи психології, але без нудної лекції
- 2 Арахибутирофобія: арахісове масло атакує
- 3 Омфалофобія: коли пупок — джерело тривоги
- 4 Папафобія: римський первосвященик у ролі страхіття
- 5 Хаєрофобія: щастя? дякую, ні
- 6 Ленонофобія: коли голос Джона Ленона викликає паніку
- 7 Трифобія: мікроскопічне пекло
- 8 Автоматонофобія: живі ляльки, манекени й ті, хто майже схожий на людину
Що таке фобія: трохи психології, але без нудної лекції
Фобія — це не просто страх. Це щось більше. Це коли розум ніби розуміє, що боятися нема чого, але тіло реагує як на справжню небезпеку. Пітніють долоні, серце б’ється, ніби наввипередки з думками, а дихання — коротке й нервове. Психологи кажуть, що фобія — це ірраціональний, надмірний страх перед конкретним об’єктом, ситуацією або явищем. Виникає він часто без видимих причин. Іноді через дитячу травму, іноді — через дивну асоціацію, іноді — просто так, без логіки. І тут починається найцікавіше.
Арахибутирофобія: арахісове масло атакує
Це не жарт. Арахибутирофобія — це страх того, що арахісове масло прилипне до піднебіння. Уявіть собі: відкриваєш банку, хочеш намазати тост, але рука тремтить. Бо у голові — картина, як воно прилипає, і все, дихати стає важко, рот не відкривається, світ звужується. Звісно, ззовні це виглядає кумедно. Але для людини з такою фобією — це реальний жах.
Омфалофобія: коли пупок — джерело тривоги
Так, мова про страх перед… пупками. Своїм, чужим — неважливо. Деякі люди не можуть навіть дивитись на нього, не кажучи вже про доторк. Дехто вважає, що через нього можна «вивернути нутрощі» — так, звучить дико. Але ця фобія настільки сильна, що іноді доводиться уникати пляжів, басейнів, навіть побутової близькості з партнером. Психологи припускають, що це може бути пов’язано з тілесною межовістю або навіть підсвідомим страхом втрати контролю над тілом.
Папафобія: римський первосвященик у ролі страхіття
Неймовірно, але факт: дехто боїться Папу Римського. Самого факту його існування, його постаті, образу. Часто це не пов’язано з релігією чи критикою. Це щось глибше — як тривога перед символом влади, містики, традиції. Такі люди уникають новин, де згадується Папа, змінюють канал при його появі, не можуть дивитися на його фото. А іноді — просто лякаються самого слова.
Хаєрофобія: щастя? дякую, ні
Здається, кожен прагне щастя. Але є ті, хто його боїться. Справжній, глибокий страх бути щасливим. Людина ніби боїться, що за щастям неодмінно прийде щось погане. І тому краще не радіти зовсім. Це вже не просто «забобон». Це — хаєрофобія. Її носії часто зупиняють себе на порозі радості, бо бояться, що «буде гірше». І це дуже самотній страх, бо не кожен зрозуміє.
Ленонофобія: коли голос Джона Ленона викликає паніку
Так, є і таке. Ленонофобія — страх Джона Ленона. Не музики The Beatles загалом, а конкретно цієї постаті. Звучить божевільно? Можливо. Але, уявіть, є люди, яким стає погано, коли вони чують його голос або бачать його обличчя. Чому? Причини — глибоко індивідуальні. Комусь у дитинстві наклалася пісня на травматичну ситуацію, хтось бачить у його очах щось лякаюче. І байдуже, що він давно мертвий — мозок малює загрозу, навіть якщо її нема.
Трифобія: мікроскопічне пекло
Це фобія, яку часто плутають із простою огидою. Але трипофобія — не просто «фу». Це реальний страх перед скупченням дрібних отворів, дірочок. Як на лотосі. Або на мильній піні. Людину охоплює паніка, з’являється нудота, мороз по шкірі. Пояснити це складно. Є версія, що такі отвори нагадують шкіру з паразитами або хворобами. А мозок миттєво зчитує це як небезпеку. І хочеться або втікати, або знищити джерело страху.
Автоматонофобія: живі ляльки, манекени й ті, хто майже схожий на людину
Автоматонофобія — це страх перед усім, що виглядає як людина, але не є людиною. Манекени, воскові фігури, аніматроніки. Особливо — ті, що «оживають». Людей із цією фобією може буквально паралізувати у музеї мадам Тюссо. Є щось у цих обличчях, у цій штучній ідеальності, що викликає жах. Можливо, тому, що вони нагадують про смерть. Або тому, що з’являється відчуття, ніби вони спостерігають. І ось це вже справді моторошно.
Читайте також:
Відвідайте сайт гумору та жартів 😂