Чому світлофор не фіолетовий? Несподіваний факт вибору кольорів

Здавалося б, що може бути простішим за світлофор? Стоїть собі на перехресті, блимає трьома кольорами й допомагає впорядковувати дорожній рух. Але чи замислювалися ви коли-небудь, Чому світлофор не фіолетовий? Несподіваний факт вибору кольорів – давайте це розглянемо.

Чому саме ці три кольори стали стандартом?

Якщо копнути глибше, вибір червоного, жовтого і зеленого зовсім не випадковий. Спочатку ці кольори використовувалися на залізничних сигналах, ще задовго до появи автомобілів. Червоний – очевидний символ небезпеки. Навіть у природі він попереджає про загрозу. Згадайте яскраво-червоних отруйних жаб чи стиглі ягоди, які можуть виявитися токсичними.

Зелений, навпаки, асоціюється зі спокоєм і безпекою. Логічно? Безперечно. А от жовтий обрали не просто так. Він найпомітніший колір серед усіх у темряві та в тумані. Більш того, людське око бачить жовтий майже так само яскраво, як білий, але без неприємного засліплення. Саме тому він став сигналом уваги та очікування.

Цікаво, що спочатку зелений колір у залізничних сигналах означав «стоп», а білий – «їдь». Проблема була в тому, що якщо лампочка білого сигналу перегоряла, він просто зникав і машиніст міг сприйняти відсутність світла як дозвіл рухатися. Тому довелося перерозподілити значення кольорів, і з того часу зелений – це «можна їхати».

Чим відрізняється світлофор у різних країнах?

У Канаді та деяких штатах США зустрічаються горизонтальні світлофори, де червоний може бути зліва чи справа – залежно від міста. У Мексиці та Аргентині іноді додають стрілки прямо на самі вогні, щоб водії не заплуталися, в який бік можна рухатися.

А ще в Нідерландах є «розумні» світлофори, які змінюють сигнали залежно від кількості автомобілів на дорозі. Вони можуть давати зелене світло велосипедистам у години пік або навіть прискорювати зміну сигналів, якщо бачать, що на перехресті нікого немає.

Перші світлофори та залізничні сигнали

Щоб зрозуміти вибір кольорів, треба повернутися в часи, коли перші механізми регулювання руху з’явилися не на дорогах, а на залізниці. Наприкінці XIX століття поїзди вже рухалися зі значною швидкістю, і потрібно було якось сигналізувати машиністам, коли варто зупинитися або їхати далі. Тоді ж почали використовувати кольорові сигнали.

Першими варіантами були червоний (стоп), білий (рухайся) і зелений (увага). Але система виявилася небезпечною: лампи могли перегоріти або випадково давати хибний сигнал. Наприклад, якщо червоне скло розбивалося, то сигнал ставав білим, і машиніст міг подумати, що шлях вільний. Через це білий колір прибрали, а зеленому надали значення «їдь». Для проміжного сигналу взяли жовтий — яскравий, помітний, який добре видно в тумані та сутінках.

Залізнична система виявилася настільки ефективною, що коли з’явилися перші автомобілі, ніхто не став вигадувати нових кольорів — просто адаптували вже перевірену схему.

Як людське око сприймає кольори

Крім історичних причин, є ще й фізіологічне пояснення. Наше око сприймає світло в певному діапазоні хвиль. Червоне — найдовша видима хвиля, тому воно найкраще помітне здалеку, навіть у поганих погодних умовах. Жовтий — майже так само яскравий, але менш агресивний. А зелений — один із найбільш заспокійливих кольорів для людського мозку.

Цікаво, що саме жовто-зелений відтінок — один із найкраще видимих для людського ока в будь-який час доби. Саме тому рятувальні жилети та дорожні знаки часто роблять жовтими або жовто-зеленими — їх просто неможливо не помітити.

Червоний — колір небезпеки

Червоний не просто так став кольором заборони. Він асоціюється з небезпекою не лише в культурному плані, а й на рівні підсвідомості. У природі багато попереджувальних знаків саме червоного кольору — наприклад, отруйні тварини, плоди, які можуть бути токсичними. Крім того, цей колір викликає емоційне збудження і підсвідомо змушує нас реагувати швидше.

Жовтий — символ уваги та попередження

Жовтий — це компроміс між червоним і зеленим. Він привертає увагу, але не викликає такої гострої реакції, як червоний. Це своєрідний сигнал «готуйся», що дозволяє водіям швидко зорієнтуватися в ситуації.

До речі, цікаво, що в деяких країнах Європи (наприклад, у Німеччині) жовтий сигнал використовується не тільки перед тим, як загоряється червоний, а й перед тим, як увімкнеться зелений. Це дає водіям додатковий момент для підготовки до старту.

Зелений — колір безпеки

Зелений сприймається як «дозволений» не тільки через історичні причини. Він асоціюється з природою, спокоєм, відсутністю загрози. На підсвідомому рівні це найбільш нейтральний і комфортний колір. Тому він ідеально підходить для сигналу «можна їхати».

Ось так історія, наука і фізіологія об’єдналися, щоб створити систему, яка працює вже понад сто років і навряд чи зміниться в майбутньому.

Чому не взяли інші кольори?

Якби історія світлофорів склалася інакше, хто знає, можливо, сьогодні ми зупинялися б на фіолетовий, чекали б на синій і рушали на білий. Але цього не сталося. Чому ж? Що не так з іншими кольорами?

Проблеми сприйняття: фіолетовий, синій, білий

Уявіть, що замість звичного червоного сигналу ми отримали б, наприклад, фіолетовий. Красиво? Так. Практично? Ні. Проблема в тому, що фіолетовий погано сприймається людським оком, особливо в сутінках і тумані. Наші очі просто не такі чутливі до короткохвильового світла.

Синій колір трохи кращий, але теж має свої нюанси. По-перше, вночі він зливається з освітленням фар і вуличних ліхтарів. По-друге, у багатьох країнах синій колір традиційно асоціюється з поліцією. Якби світлофори були синіми, це могло б створювати плутанину.

Щодо білого – його спочатку використовували в залізничних сигналах, але дуже швидко відмовилися. Якщо лампочка перегорить або зникне кольоровий фільтр, водій може сприйняти будь-яке біле світло як дозвіл на рух. А тепер уявіть нічне місто, де відблиски фар, рекламні щити та ліхтарі — суцільні білі плями. Ризик помилки величезний.

Культурні відмінності у значенні кольорів

Кольори сприймаються по-різному в різних частинах світу. Наприклад, у західних культурах чорний часто символізує смерть і траур, а в деяких азійських країнах цей же сенс має білий. У Китаї червоний — це колір удачі, тоді як у Європі він — символ небезпеки.

Зелений теж має різні значення: у мусульманських країнах він священний, у деяких культурах асоціюється з молодістю і життям. Але загалом він сприймається позитивно, тому його й вибрали для сигналу «можна їхати».

Що якби ми взяли помаранчевий або рожевий? Помаранчевий вже використовується для дорожніх попереджувальних знаків. Рожевий не має чітких асоціацій, тому міг би заплутати водіїв.

Тестування різних варіантів у минулому

Світлофори не завжди були такими, як сьогодні. В історії було кілька спроб змінити кольорову схему. Наприклад, у деяких країнах пробували додати четвертий сигнал — мігруючий білий вогник, який означав, що перехрестя «під контролем» автоматичної системи. Але водії плутали його з ліхтарями на вулиці, і від ідеї відмовилися.

Ще один цікавий експеримент проводили в США. Деякі міста пробували замінити червоний на темно-бузковий, щоб зробити сигнали більш контрастними. Але виявилося, що багато людей з порушеннями зору (наприклад, дальтоніки) погано його розрізняють.

Коротше кажучи, світлофорна система пройшла через десятки випробувань, перш ніж стала такою, як ми її знаємо. І, схоже, вона працює настільки добре, що змінювати її навряд чи хтось буде.

Еволюція від механічних до сучасних LED-світлофорів

Перший світлофор з’явився у 1868 році в Лондоні. Він не мав електрики, а працював на газових ліхтарях, які перемикав поліцейський вручну. Як це виглядало? Чоловік у формі стояв біля металевого стовпа і за допомогою важелів змінював сигнали. Але такий світлофор довго не проіснував — через витік газу він вибухнув, травмувавши оператора.

Після цього ідея світлофорів зникла майже на пів століття, поки автомобілі не заполонили вулиці. У 1914 році в США встановили перший електричний світлофор. Вже в 1920-х у ньому з’явилося три кольори, які ми знаємо сьогодні.

Довгий час світлофори використовували лампи розжарювання з кольоровими фільтрами. Вони були не надто ефективними. Перегрівалися, швидко перегорали, а у сонячну погоду сигнали могли здаватися тьмяними. У 1990-х почався перехід на LED-лампи: вони яскравіші, споживають менше електроенергії й служать довше.

Додаткові кольори в сучасних системах

Хоча традиційні три кольори залишаються основними, у деяких сучасних світлофорах вже тестують додаткові сигнали. Наприклад, вчені з США розробляють білий світлофор, який працюватиме для безпілотних автомобілів.

Як це працює? Якщо безпілотники отримують сигнал білого кольору, вони самі вирішують, хто має перевагу, а водії звичайних авто просто слідують за ними. Це має зменшити затори, адже автономні машини можуть швидше ухвалювати рішення про рух.

Також у деяких країнах тестують сині сигнали, які попереджають, що пішоходи й велосипедисти отримали пріоритет. Наприклад, у Кореї світлофори на пішохідних переходах можуть показувати додатковий синій вогник, коли люди мають право переходити дорогу.

Розумні світлофори майбутнього

Майбутнє світлофорів — це штучний інтелект та інтеграція з транспортними системами. Деякі міста вже зараз тестують “розумні” світлофори, які змінюють сигнали залежно від погоди, часу доби та трафіку.

У Нідерландах світлофори можуть визначати наближення швидкої допомоги і автоматично вмикати для неї зелене світло. У Сінгапурі використовують систему, яка дає більше часу на перехід людям похилого віку — спеціальні датчики зчитують їхні карти і продовжують зелений сигнал, якщо потрібно.

А далі? Є прогнози, що в майбутньому світлофори можуть зникнути взагалі. Якщо всі автомобілі будуть безпілотними, вони зможуть синхронізувати рух між собою, об’їжджаючи один одного на перехрестях без зупинки. Звучить як фантастика, але ще сто років тому електричний світлофор теж здавався чимось нереальним.

Найнезвичніші кольорові рішення (Японія, Ісландія)

Світлофори не всюди однакові. Наприклад, у Японії зелений сигнал виглядає… не зовсім зеленим. Багато японських світлофорів насправді мають синюватий відтінок, і це не випадковість. Причина – в особливостях японської мови. У давнину японці мали один термін для синього і зеленого кольорів («ао»), і коли прийшов час вводити світлофори, вони довго сперечалися, як назвати зелений сигнал. У результаті компромісом стало те, що офіційно його називають зеленим, але він має синюватий відтінок.

Ще цікавіше в Ісландії. Через часті снігові бурі стандартні червоний, жовтий і зелений кольори можуть виглядати розмитими, тому там пробували використовувати яскравіші відтінки — неоново-жовтий замість жовтого і світло-блакитний замість зеленого. Хоча такі рішення не стали стандартом, деякі світлофори з нестандартними відтінками все ще можна побачити в деяких регіонах.

Як змінюється сприйняття світлофорів у різних поколінь

Цікаво, що різні покоління сприймають світлофори по-різному. Для старших людей вони асоціюються з суворими правилами і дисципліною, адже раніше вулиці були менш хаотичними, а машин було менше. Для міленіалів і покоління Z світлофори – це не просто регулювання руху, а ще й… джерело розваг.

У соцмережах можна знайти безліч відео з «розумними» світлофорами, які відтворюють анімації або мають інтерактивні елементи. Наприклад, у Німеччині встановили світлофори, на яких під час очікування можна грати в пінг-понг із випадковими перехожими на іншому боці дороги.

Світлофор — одна з тих речей, які здаються незмінними. Червоний, жовтий, зелений — три кольори, які вже понад століття керують дорожнім рухом.

Але ж світ змінюється! Чому ж вони залишаються тими самими?

• По-перше, це перевірена часом система. Червоний асоціюється з небезпекою, жовтий попереджає, а зелений сприймається як безпечний сигнал для руху.
• По-друге, людське око найкраще розрізняє саме ці кольори в різних умовах — вдень, уночі, в тумані.
• По-третє, якщо щось працює, навіщо його змінювати?

Це не означає, що світлофори залишаться такими назавжди. Уже зараз розробляють додаткові сигнали для безпілотних авто, тестують адаптивні системи, які підлаштовуються під рух транспорту. Можливо, колись вони зникнуть зовсім, а дороги стануть «розумними», керуючи рухом без потреби у світлових сигналах.

Читайте також:

Секрет слизького льоду: що приховує зимова поверхня
Стародавні міста, що пережили століття
Турбулентність: Що це і чому виникає?
Питання кінських сил: скільки та як вимірюється потужність
Свято Хеллоуїн (Halloween): історія та традиції 🎃
Найкращі анекдоти та жарти